ХІ М/Н мовно-літературний конкурс ім. Тараса Шевченка

      У Запорізькій гімназії № 93 урочисто стартував шкільний етап        ХІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (Указ Президента України від 30.09.2010 року № 928 «Про Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка», лист Міністерства освіти і науки України від 30.09.2020 № 1/9-553).

            Урочистості з нагоди початку ХІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка        відбулися дистанційно (zoom, meet), з урахуванням особливостей адаптивного карантину (на підставі чинних нормативно-правових актів і рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України та Головного санітарного лікаря України з питань протидії пандемії коронавірусу).

 

6 лютого - Міжнародний день шинкарів
     Пригадалась козацька жартівлива українська народна пісня "Як засядем, браття, коло чари", написана відомим письменником та поетом Юрієм Федьковичем.
     Чому саме вона? Бо в ній не так про спиртне, як про відчайдушну сутність життя, усвідомлення його кінечності та неповторності. А ще - про те, що треба натхненно жити кожну хвилину))       

     Послухайте і почитайте її слова! Від них - мурашки шкірою...

Як засядем, браття, коло чари,
Як засядем, браття, при меду,
То хай ідуть турки-яничари,
А я навіть вусом не веду.

Приспів:
Кришталева чара – срібнеє дно,
Пити чи не пити – все одно.
Кришталева чара – срібная креш,
Пити чи не пити – все ж помреш.

Як присіли наші коло чаші –
Грицько, Павло, Федір, Миколай.
Як сіпнули тої шпагатівки,
То вони забули і про рай!

Приспів:
Кришталева чара – срібнеє дно,
Пити чи не пити – все одно.
Кришталева чара – срібная креш,
Пити чи не пити – все ж помреш.

На тім світі не дадуть горілки,
І ні пива-меду, ні вина,
Що ж, сіпнемо, браття, шпагатівки,
Пиймо, пиймо, браття, все до дна.

Приспів:
Кришталева чара – срібнеє дно,
Пити чи не пити – все одно.
Кришталева чара – срібная креш,
Пити чи не пити – все ж помреш.

А як прийде, браття, костомаха,
А як прийде, браття, із косой.
Я скажу їй, будь здорова, свахо!
Випий, випий, кумцю, і зо мной!

Приспів:
Кришталева чара - срібнеє дно,
Пити чи не пити - все одно.
Кришталева чара - срібная креш,
Пити чи не пити - все ж умреш.

facebook.com/slovopys/posts/2680765692151659?comment_id=2685780721650156&notif_id=1580980426272825&notif_t=feedback_reaction_generic

6 січня - день народження Василя Стуса

https://www.facebook.com/ZnayNashyh/?__tn__=kC-R&eid=ARA81ZDDBjGXUGiYANVAW6OPkmxiIvkHQVemCTQwV-OVWyVH4iGrnVgXu8euMnNxep6eTmw41kUqM5GW&hc_ref=ARQ95LV3U86BeCQ7f0eIwFpZ5n8lBgeLEGQ9ovCmoRDWD_tCXl59eLwst3OSYNZOk18&fref=nf&__xts__[0]=68.ARDBHv8oyFz5GLQjOcpwi7LxqIpb3oKgZKdcj3PNUNt15qD_5jPo5AMt8cu5q0iOn4MwofolJEBHOcDm7hCHLKSpp8cLPevuEYTzM7maUD35zyXbL0wO7bIPinNFQeNBN192Z5kazOtdTiz5q9bFCsD3eCOHnnEc7wGfSrpPgMfmubN87cXarcVxrtvHQXBUskMhO4yD6MZBTM7z_TPBwH8e5kbIcMYI6kCWT-1QBRULwP0SSyy0NXawbrxRYmT-81WrvYDiUSt9rc2Kvs8BVzVjWJywsiuCH9i-n9zbyB1c1Sq-LMqEkqum2qv9Pk3SxNQB_WN8TUvqd1FN3OdqpahM1dDfZZGxCNibyWQjybl2wSmLkputl6HxBg

    НеприСТУСований... Сьогодні День народження Василя Стуса - поета, який мав шанс отримати Нобелівську премію, якби не був знищений совіцькою системою. Книга ЗНАЙ НАШИХ б'є на сполох, намагаючись привернути увагу до НАШИХ геніїв і героїв вже сьогодні, бо завтра буде пізно. Сподіваємось, ці коротенькі ілюстровані оповідання спонукатимуть українців дізнатися більше про НАШУ правдиву історію. Ось одна з них.      На прикінці 1962 року молоді педагоги-романтики приїхали на Донбас розвивати українську культуру. Одного разу, відбувши уроки, вчителі Стус та Шиманський пішли до місцевої робітничої їдальні. Черга з шахтарів, які сьогодні отримали «получку» – закономірну причину добрячої пиятики, просувалась швидко.            Коли хлопці підійшли до маленького віконечка роздаточної, Василь Шиманський попросив:– Дайте мені, будь ласка, на перше – борщ, на друге – шніцель з картопляним пюре та компот.– Ти шо, падла, по-нашему гаваріть нє умєєш? Шо ти лєпіш: «дайте на пєрше», «дайтє на другє»... Ти шо, сука, по-чєловєчєскі не можеш? – заверещав, підігрітий спиртним шахтар.       Буфетниця спробувала заспокоїти:– Как вам нє встидно. Ето же учітеля нашей школи!– А мне плевать, шо ані учітєля. Нє убілі етіх бандєровцев в сорок пятом, так сейчас добйом.        Василь Стус не стримався, розвернувся, вхопив плюгавця за барки, підняв і гнівно промовив:– Замовчи негіднику, бо вишвирну геть!       Налякані шахтарі підбігли і швидко забрали свого забіяку.    Цей випадок не був винятком. Україномовним Донецька, Харкова, Луганська, Горлівки й інших міст Східної України постійно доводилось зіштовхуватись з агресією, коли вони не переходили на російську мову...      Це лише частинка оповідання. Більше у книзі ЗНАЙ НАШИХ.