19 грулня - день народження Миколи Лукаша
Микола Лукаш: історія одного українського перекладача, якого не зламала система
– Як ся маєш, Миколо? – телефонували турботливі друзі
– Лежу… Але через “е”
– Лежу… Але через “е”
Так відповідав Микола Лукаш – відданий своїй справі та рідній мові український перекладач родом із Сумщини (Кролевець). На День Святого Миколая припала сота річниця з дня його народження. Ще один Микола фактично став покровителем і захисником української мови в роки примусової мовної радянської асиміляції.
Лукаша часто називають генієм. Він знав 20 мов, деякі освоїв ще у дитячому віці. Активно перекладав світові літературні шедеври на українську. Зокрема, став першим українцем, який до кінця “осилив” гетівського “Фауста”, над яким працював 18 років. А його бокаччівський “Декамерон”, зроблений архаїчною українською мовою XVII–XIX століть, де до всіх приказок і афоризмів Боккаччо Лукаш підібрав точні українські відповідники, – геніальний феномен того часу, та й цього – теж. До речі, за “Фауста” Микола Лукаш отримав від німців нагороду, але забрати її не зміг через заборону виїхати з території союзу.
Перекладав Микола з оригіналів текстів, а не з попередніх російських перекладів, як це мали робити всі, хто перекладав зарубіжні твори у час совєцької окупації. Він належав до тих нечисельних перекладачів, які виступали проти “зближення” української мови з російською, яке вело до лексичного збіднення, а надалі й зникнення мови.
Свій культурний спротив Лукаш проявив і коли публічно підтримав Дзюбу після виходу осудної з боку влади роботи “Інтернаціоналізм чи русифікація?”. Він навіть звернувся до Президії Верховної Ради УРСР, щоб замість Дзюби ув’язнили та відправили на заслання його (Дзюба в той час хворів). Далі – “чорний список” КДБ, виключення зі Спілки письменників, відмова у роботі, життя впроголодь. Але Лукаш так і не взяв своїх слів назад.
