В’ячеслав Васильченко. Мова: Червоне світло для покручів. Сьогодні наше розслідування йде далі у справі виведення на чисту воду кальок-калік, якими забруднюють нашу мову неохайні “третьомовці” (див. початок у матеріалі “Забудьмо ці кальки-каліки!”; також цю тему ми зачіпали й у публікації “Співпадіння” “одруківок” на “залізній дорозі”). (4) Співпадати (< рос. “совпадать”). Такого слова в лексиконі нашої мови немає. Це – одна з багатьох і, на жаль, поширених вигадок наших нешановних “третьомовців”. “Їхні думки не співпадають”, – кажуть вони. Але правильно тут – “не збігаються”. Слово збігатися має велику кількість значень. Серед них – і “відбуватися одночасно, бути однаковим за часом” (святкування річниці збіглося з днем народження) та “виявлятися однаковим з чим-небудь, бути схожим на щось” (мої погляди цілком збігаються з вашими). Якось один із гумористів доречно зауважив: “А співпадати − це що? Падати спільно?”. Погляньмо на табличку й запам’ятаймо правильні варіанти: калька-каліка – нормативний відповідник фактори співпадуть – фактори збіжаться інтереси країн співпадали – інтереси країн збігалися існують ті чи інші неспівпадіння – наявні (або є) ті чи ті розбіжності риторичні орієнтири сьогодення значною мірою співпадають із ідеями Цицерона – збігаються / (можна й переносно) співзвучні (5) Багаточисельний (багато- чи малочисленний, багато- чи малочисельний тощо) (< рос. “многочисленный, малочисленный”). А тут наплутано щиро. Спробуємо розплутати: “чисельний” – це той, що “стосується до числа, виражений числом; числовий” (чисельний аналіз), а також “виражений у якій-небудь кількості; кількісний” (чисельна перевага – те ж, що й кількісна перевага). Його вживають замість численний – “який складається з великої кількості кого-, чого-небудь” (численна армія) та “наявний у великій кількості” (численні зорі вже втомилися світити). Майстри слова часто вдаються тут до оригінальних новотворів. Так, Микола Лукаш, щоб передати значення “велика кількість чого-н.”, уживав виправдану завданням стилістичного посилення тавтологічну конструкцію безліченна безліч. У перекладі Сервантеса він пише: “Та й сам [Санчо] надалі будь обачен і не дуже розпускай язика, як зо мною говориш, бо скільки я не читав рицарських романів (а прочитав я їх безліченну безліч) ніде джура так із своїм паном не розпатякував, як оце ти…”. У табличці наведені правильні відповідники до покручів: наше військо набагато чисельніше – численніше (або просто більше) за чисельними побажаннями клієнтів – на численні побажання багаточисельний – численний багаточисленний – численний за чисельністю присутніх – за кількістю багаточисельність моральних приписів – велика кількість малочисленний – нечисленний (6) Відволікати (< рос. “отвлекать”). Це слово має значення “волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця” (відволокти на смітник). Порівняймо його з волокти – “тягти кого-, що-небудь по поверхні чогось”. А ще – й фразеологізм ледве (насилу і т. ін.) ноги волокти – те саме, що ледве (насилу і т. ін.) ноги волочити – “іти дуже повільно, з трудом (від старості, утоми і т. ін.)”. Накидання значення російського “отвлекать”, як свідчить одинадцятитомний СУМ, почалося за радянських часів: “перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь. У вихідний день школяреві рекомендується читати художню літературу, яка не тільки розвиває, але й відволікає його від звичайних інтересів (Шкільна гігієна, 1954 р., с. 265)”. Є там і сталий вислів відволікати (відволікти́) увагу – те саме, що відвертати увагу – “спрямовувати увагу на щось інше”. Ми говорили про інше, але мою увагу весь час одволікали гнізда лелек на хатах (Юрій Смолич, День.., 1950 р., с. 70). Однак, як пише П. Куляс, треба “віддавати перевагу природнішим для української мови … зразкам, пам’ятаючи про сторіччями нав’язувану нам “тенденцію наближення до російської” А тим часом загляньмо у Словник Грінченка. Там є слово “відволікати”, але з яким тлумаченням? “Оттаскивать, оттащить, оттягивать, оттянуть”. Інших значень немає. В Агатангела Кримського: “Отвлекать кого-л. от работы − відвертати кого від роботи, заважати кому робити (в роботі); “отвлечь” от зла, от греха, от мысли − відвернути кого від зла, від гріха, відвернути кого від думки. У Святослава Караванського до “відривати від діла” є два син.: відвертати і відтягати, ніяких “відволікати”. В одному з телерепортажів журналіст натхненно “видав”: “Танці, атракціони… Мені вдалося буквально відволікти директора від гурту”. Якщо правильно зрозуміти фразу “буквально відволік”, то її автор ухопив того бідолашного директора за щось (а) руки, б) ноги, в) ваш варіант))) і, “волочучи його, віддалив від певного місця”. Про те, чи сподобалося “відволоченому”, історія, на жаль, мовчить… Зате не мовчить наша ще одна табличка: відволікати студентів від занять – відривати відволікати від роботи – відривати і відвертати відволікати бюджетні кошти – використовувати кошти не за призначенням; відривати кошти від бюджету; можна підійти з іншого боку: залучати (витрачати) кошти на, для... відволікатися від навчання – відриватися, забути (на якийсь час) про… відволікатися від теми – відходити, відхилятися, відриватися, абстрагуватися не хочу відволікатися на ці процедурні моменти – не хочу відриватися (або відвертати свою і вашу увагу) від головного через ці процедурні моменти сучасна молодь прагматично рухається в напрямку особистого успіху, не відволікаючись на “несуттєві” речі” – не “розмінюючись” на… але відволічемось трохи від цієї теми… – але облишмо поки цю тему…; дамо на трохи спокій цій темі відволікальний маневр – маневр, який відвертає увагу противника або щоб відвернути увагу противника, вдалися до маневру. Можна також і обманний / обманливий маневр Ось так усе непросто. Чи… навпаки – дуже просто? Дізнайся, що означає слово, яке ти хочеш використати (та й чи є воно у словнику, чи не витворене засліпленою уявою “калькувальників-третьомовців”). А потім і вживай його на здоров’я. Зате в такому разі ти не накинеш налигача на безграмотного віслюка, а осідлаєш баского коня. Якого це “баского”? Отож))))

http://ij.kubg.edu.ua/struktura/kafedry/2016-06-23-13-41-26/podii/777-bf2018.html

Book fashion - 2018: попередній перегляд буктрейлерів і промороликів

          17 квітня 2018 року відбувся відкритий попередній перегляд робіт, що надійшли на IV Всеукраїнський фестиваль буктрейлерів і промороликів «Book fashion», який організовує кафедра видавничої справи Інституту журналістики. Конкурс проводиться вже вчетверте серед студентів та школярів з метою популяризації читання та привернення уваги молоді до новинок книжкового ринку.

       Цьогоріч на конкурс надійшло близько 150 робіт з усіх куточків України. Географія учасників вражає! Це не лише столиця країни – Київ, а й і обласні центри: Вінниця, Дніпро, Донецьк,  Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк, Одеса, Суми, Херсон, і міста України – Бердичів Житомирської обл.;  Виноградів Закарпатської області; Кривий Ріг Дніпропетровської області,  Мелітополь Запорізької області, Нікополь Дніпропетровської області, Нова Каховка Херсонської області, с. Новогригорівка Дніпропетровської області,  Новомосковськ Дніпропетровської області, Пісочин Харківської області, Хорол Полтавської області,  Сарни Рівненської області, с. Тарасівська Київської області, смт. Васильківка Дніпропетровської області, смт. Козелець Чернігівської області, смт. Летичів Хмельницької обл., смт. Межова Дніпропетровської області.

     У конкурсі взяли участь як студенти вищих навчальних закладів, так і школярі. Буктрейлери створювалися як окремими особами, так і невеликими групами й цілими класами! Переможців визначено у трьох головних номінаціях: 

ігровий буктрейлер; 

презентаційний буктрейлер; 

анімаційний буктрейлер, 

а також за спеціальними номінаціями:

трейлер до дитячої книги,

до «розумної» книги,

трейлер до книги у жанрі фантастики і фентезі, 

лідер переглядів у YouTube,

трейлер до книги переможця Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова»

і гран-прі фестивалю.

     Члени журі, яке складалося з дирекції Інституту журналістики, викладачів кафедри видавничої справи та студентів-організаторів фестивалю, які навчаються за спеціальністю «Журналістика» освітньої програми «Видавнича справа та редагування», зауважили, що вибір переможців було дуже складно зробити, бо буктрейлери надзвичайно креативні, оригінальні, новаторські, а їхні творці – люди, які люблять книги. Водночас, члени журі запевнили, що перемогу отримали кращі з кращих, а їх роботи гідні показу на найавторитетніших кінозаходах світу!

   Урочиста церемонія нагородження переможців ІV Всеукраїнського фестивалю буктрейлерів «BOOKFASHION – 2018» відбудеться о 12 год. 21 квітня за адресою: м. Київ, вул. М. Тимошенка, 13 б.

Лариса Ніцой     Отже, ще раз про Кирилицю і Латиницю.

1. У Києві і Русі ще тоді, коли на місці Москви росли берези і квакали жаби в болоті, існувала писемність. У «Повісті временних літ» згадується, що київські князі укладали письмові договори з новгородським князями і було це ще до прийняття християнства і появи на горизонті Кирила, який начеб-то приніс на Русь писемність і абетку. 

   Історична особа, Кирило, з’явиться у «Болгарії» набагато пізніше. Прославиться тим, що перекладатиме з арамейських та інших мов Святе письмо для свого болгарського народу. Русичі і болгари користувалися у ті часи схожим письмом, схожими літерами, тому русичі могли прочитати Святе письмо, перекладене староболгарською мовою і розуміли його. 

   Кирило не вигадував алфавіт русинам. Русини були писемні. Кирило адаптував «переклав» Святе письмо на руську мову, мову русинів, їхньою абеткою, адаптувавши одне до одного.

   Коли Русь прийматиме християнство, це не Візантія нав’яже нам «кирилицю». До речі, кирилицею цей алфавіт стане називатися аж у 18 столітті. Це Русь сама обере Візантійський обряд, а не латинський, через схожіть абеток, письма, яким користувалася Візантія і яке було близьке для Русі. З прийняттям християнства на Русь прийде і церковнослов’янська мова, яка теж писатиметься кирилицею. І на Русі паралельно стануть використовувати дві мови у вжитку. І давньоукраїнську, як і використовували, і церковнослов’янську, які обидві писалися однаковими літерами – кирилицею. До речі, церковнослов’янська в Русі (Україні) не приживеться. Вона залишить в українській мові низку слів, але не приживеться, бо українська мова вже панувала на той час серед українців і саме вона залишиться мовою українців по сьогодні. 

   Але церковнослов’янська мова набагато пізніше приживеться на півночі в новоствореному Московському князівстві, яке складатиметься з різних племен з дуже різною мовою і для них потрібен буде об’єднуючий фактор – мова. Нею стала церковнослов’янська, зрозуміла і для українців, бо ж паралельно до давньоукраїнської використовувалася для офіційного вжитку. 

   Однак до того, як утвориться Московське князівство, на Русі пройде не одна сотня років. На півночі ще шуміли берези і бродили ведмеді, а Ярослав Мудрий уже мав бібліотеку з тисячею рідкісних книг, написаних давньоукраїнською мовою кириличним шрифтом. Про ці книги і київських монахів-переписувачів говоритимуть по світу усі заїжджі мандрівники. Тому Ярослава і прозвуть Мудрим. 

   Саме мовою Києва, давньоукраїнською, буде написане Євангеліє, кириличними літерами, з яким Анна Ярославівна поїде у Францію і стане королевою. Це Євангеліє французи назвуть Реймським, бо король зустрічав Анну в Реймі. Це Євангеліє збереглося по сьогодні і вважається найдавнішою писемною пам’яткою Франції. Звісно, сьогодні Франція скромно «забула» звідки в неї з’явилася ця кирилицею написана книга. Але ж ми не маємо права забувати! Події тих часів – це наша історія. І Кирилиця тих часів – це наша історія. І ми прямі спадкоємці тих подій, тих постатей, тих часів, тих пам’яток і того письма, яке пізніше аж у 18 ст. назвуть кириличним на честь великого просвітителя Кирила, який «приніс» на Руську землю Святе письмо, його переклад. Святе письмо, а не писемність! Оте все – це наше коріння. І відбулися ті події задовго до того, як на півночі спиляли берези і заклали Москву. Ми вже були і вже писали. Кирилицею.

2. Московити все життя прикладають максимум зусиль для того, щоб ВОНИ стали спадкоємцями нашого історичного скарбу. Вони вкрали нашу назву Русь (яка писалася в іноземних джерелах Rossia) і сказали, що вони – це ми. Вони вкрали нашу історію і сказали, що ті наші події – їхні події теж. Вони примазуються до наших постатей (згадайте як путін сказав французькому президенту, що Анна Ярославівна – це московитська княжна), примазуються до тих часів, тих пам’яток. Що їм заважає оголосити Реймське євангеліє їхньою писемною пам’яткою, як Анну Ярославівну їхньою княжною? Адже воно написане кирилицею, як і московитська мова! 

   Ми заважаємо. Своєю кирилицею. Ми заважаємо своєю мовою. Ми заважаємо своїм існуванням. Ми заважаємо їм стати прямими спадкоємцями усього того історичного багатства, бо це ми – прямі спадкоємці, і ми, і наша мова, і наша писемність для них зайва ланка в їхньому ланцюжку. Вони прикладають максимум зусиль, щоб цю зайву ланку знищити. 

   Оцініть за своїми масштабами лише одну спецоперацію московських царів з переписування усіх наших писемних пам’яток з давньоукраїнської мови на церковнослов’янсько-московитську, з тим, щоб першоджерела давньоукраїнською спалити і сказати, що їх не було. Ви уявляєте масштаби цієї спецоперації, до речі, успішної, в межах цілої країни протягом багатьох десятків чи й сотень років? Так от, мову першоджерел поміняли, і наче то така мова була завжди, їхня мова, а оте, чим українці розмовляють – то якась недомова. А на підтвердження своєї теорії, що ми начебто і не могли мати своїх писемних зразків своєю мовою, взагалі вигадали, що українці до болгарина Кирила були неписьменні. Це він їм абетку придумав, тому вона кирилицею зветься.

3. Щоб заволодіти нашим історичним спадком, вони намагалися знищити нас різними способами. Через фізичне знищення (розстріли і голодомори). Через асиміляцію, заборонивши і розчинивши нашу мову, щоб ми стали як вони.

   А ще їм на заваді стоїть те, що ми теж пишемо кирилицею. Так, так. Це ще один мотузочок, який ми протягнули крізь століття від наших предків до сьогоднішніх днів, до нас. Це той шнурочок, який одним кінцем прив’язаний до наших пращурів, які писали кирилицею, а другим кінцем, пройшовши крізь товщу віків, прив’язаний до нас, українців, які продовжують писати кирилицею. Якщо ми відмовимося від кирилиці, ми прив’яжемо свій кінець шнурка до кирилиці московитів. Якщо ми перейдемо на латиницю, ми прив’яжемо кирилицю наших пращурів до кирилиці московитів, замкнемо їх у один ланцюжок, а самі станемо зайвою ланкою. І вони спокійно скажуть, що їхня Анна Ярославівна привезла в Париж їхнє Євангеліє, бо воно написане кирилицею, якою пишуть московити. Вони заявлять своє право на всі кириличні першоджерела, на всі кириличні першодруки, як уже неодноразово заявляли і вилучали, і забирали собі.

 Нам не можна переривати той мотузочок, бо ми перервемо нашу писемну традицію, яку підхоплять московити, і вони стануть прямими спадкоємцями нашого письма. Ми вже подарували їм назву Русь. Ми віддали їм в користування наших князів, богатирів, історію. Залишилося передати їм у руки кирилицю, якою писали НАШІ пращури. Наша мова усна і писемна – це останній артефакт, останній речовий доказ, що саме ми прямі нащадки тієї цивілізації, а не московити.

4. Тисячу років тому наш пращур, киянин, стояв на службі божій у Софійському Соборі і дряпав на стіні слова: «О горе тобі, Андрониче, ти в піст з’їв порося». 

   Він дряпав мовою, якою говорили на вулицях Києва, він дряпав буквами, якими всі користувалися. Він писав, а на півночі шуміли берези. Він і гадки не мав, що колись на місці тих беріз постане Московська держава і скаже, що його мови не існувало, а його народ був неписьменний і не мав своєї абетки. 

     Він писав і гадки не мав, що Софія вистоїть не одне століття, ніби оберігаючи оте його «порося». Він дряпав у відчаї, що порушив святе письмо, і гадки не мав, які випробування на знищення випадуть його народові протягом тисячі років, а потім через тисячоліття його напис знайде київський учений Сергій Висоцький. Він знайде ті слова і вони будуть зрозумілі, бо українці й досі так розмовлятимуть. 

   Він знайде ті слова, і букви будуть читабельні, бо українці й досі так писатимуть. І та знахідка спрацює як вибухівка, яка вщент рознесе нав’язану всім теорію московитів, що української мови і писемності не існувало. 

    Прадавній киянин не знав, що його видряпане кириличними літерами «порося», пройшовши крізь віки, підсуне таку свиню московитам, розвінчавши їхні міфи. Але знайдуться такі сучасні українці, які подивляться на те древнє українське кириличне письмо і скажуть: «Ну то й що. Нам уже не треба кирилиця. Це незручно й немодно. Ми йдемо в Європу. А там латинка. Нехай московити забирають кирилицю собі».

    Відмова від нашого кириличного письма і перехід на латинку – це буде царський дарунок Московії від українців. http://kolovolhviv.top

Геть паразитів!

За бажанням – на бажання

Часте вживання варіанту «за бажанням» ілюструє недобру традицію перекладати в багатьох конструкціях російський прийменник «по» як український «за». Такий підхід не раз критикували мовознавці, зокрема Святослав Караванський. І справедливо: це спричинило появу цілої низки покручів, як-от «за адресою» (рос. «по адресу»), «за рахунком» (рос. «по счёту») та інших.

Втім, правильний український відповідник – «на бажання». Про це писали ще в 30-ті роки в академічному «Російсько-українському словнику». Що ж до канцеляризму «за власним бажанням» (рос. «по собственному желанию»), то йому відповідають вирази «своєю волею», «по своїй волі», «з власної волі».

Робити вигляд чи вдавати?

Ще одна зайва звичка – це вживання зайвих конструкцій зі словом «робити». Подекуди вони не помилкові, проте ускладнюють мовлення. Наприклад, фразу «зробити крок уперед» можна успішно замінити висловом «ступити вперед».

Утім, словосполучення «робити вигляд» ‒ калька з російського «делать вид». І у згаданому словнику також є правильна рекомендація щодо українського відповідника: це слово «вдавати».

Виключно – тільки, лише, лиш

Поширений покруч «виключно» з’явився в нашій мові подібно до «виключати» ‒ одного з адекватних відповідників російського «исключать». Українське дієслово має й ідентичні варіанти значення: не враховувати надалі (наприклад, виключити цей варіант) або ж позбавитись чогось (виключити зі списку).

Окрім цього, неправильно вживати «виключно» як відповідник російському «исключительно». Російською він має значення, яке українською закладено в прислівниках «винятково» чи «надзвичайно». Тож у цьому разі ми вживаємо саме їх, наприклад, «винятково мудрий правитель». В іншому випадку ми користаємося частками «тільки» або «лиш(е)» (скажімо, він кохає лиш її).

Відволікати чи відвертати?

Зізнаймося: усі ми звикли говорити «не відволікай мене», «я відволікаюсь» тощо. Цю звичку породило калькування російських слів «отвлекать», «отвлекаться». В українській мові «відволікати» вживається лише в прямому значенні й утворюється від слова «волокти», тобто тягнути щось/когось, волочити по землі. Натомість у звичному значенні цього слова слід вживати «відвертати увагу», «відвертати(ся)», «відривати(ся)», «відхиляти(ся)».

Миючий чи мийний засіб?

Слово «миючий» з’явилося в українській мові внаслідок калькування російського «моющий». В академічних перекладних словниках вказано правильний український відповідник – «мийний».

Це лише одна з низки подібних кальок. Слід мати на увазі, що активні дієприкметники на -уч(ий), -юч(ий) (для прикладу, керуючий, мотивуючий, омолоджуючий) не властиві сучасній літературній мові, і від них варто триматися осторонь. Натомість правильно вживати українські відповідники: керівний, мотивувальний, омолоджувальний.

Тушонка чи тушкованка?

У російській мові «тушёнка» хоч і дуже поширене, проте все ж розмовне слово, яке не може слугувати взірцем літературної мови. Відповідно, його міграція в українську двічі недоцільна, але якщо комусь так хочеться власне розмовного слова, то українською це «тушкованка».

Бувший у використанні (б/в) – уживаний/вживаний

Ще один приклад калькування з російської мови, про що згадують у багатьох словниках. Абревіатура «б/в», яку часто можна побачити в оголошеннях, відповідає словосполученню «бувший у використанні». Але це не має нічого спільного з літературною нормою! Прикметнику «бывший» у нашій мові відповідає «колишній», аналогічному дієприкметнику – сполука «той, що був». А конструкція «бывший в использовании» має в українській більш лаконічний еквівалент – слово «вживаний».

http://www.uaua.world/6540/?utm_source=facebook&utm_medium=svitoukr&utm_campaign=pomylky

Геть паразитів!

За бажанням – на бажання

Часте вживання варіанту «за бажанням» ілюструє недобру традицію перекладати в багатьох конструкціях російський прийменник «по» як український «за». Такий підхід не раз критикували мовознавці, зокрема Святослав Караванський. І справедливо: це спричинило появу цілої низки покручів, як-от «за адресою» (рос. «по адресу»), «за рахунком» (рос. «по счёту») та інших.

Втім, правильний український відповідник – «на бажання». Про це писали ще в 30-ті роки в академічному «Російсько-українському словнику». Що ж до канцеляризму «за власним бажанням» (рос. «по собственному желанию»), то йому відповідають вирази «своєю волею», «по своїй волі», «з власної волі».

Робити вигляд чи вдавати?

Ще одна зайва звичка – це вживання зайвих конструкцій зі словом «робити». Подекуди вони не помилкові, проте ускладнюють мовлення. Наприклад, фразу «зробити крок уперед» можна успішно замінити висловом «ступити вперед».

Утім, словосполучення «робити вигляд» ‒ калька з російського «делать вид». І у згаданому словнику також є правильна рекомендація щодо українського відповідника: це слово «вдавати».

Виключно – тільки, лише, лиш

Поширений покруч «виключно» з’явився в нашій мові подібно до «виключати» ‒ одного з адекватних відповідників російського «исключать». Українське дієслово має й ідентичні варіанти значення: не враховувати надалі (наприклад, виключити цей варіант) або ж позбавитись чогось (виключити зі списку).

Окрім цього, неправильно вживати «виключно» як відповідник російському «исключительно». Російською він має значення, яке українською закладено в прислівниках «винятково» чи «надзвичайно». Тож у цьому разі ми вживаємо саме їх, наприклад, «винятково мудрий правитель». В іншому випадку ми користаємося частками «тільки» або «лиш(е)» (скажімо, він кохає лиш її).

Відволікати чи відвертати?

Зізнаймося: усі ми звикли говорити «не відволікай мене», «я відволікаюсь» тощо. Цю звичку породило калькування російських слів «отвлекать», «отвлекаться». В українській мові «відволікати» вживається лише в прямому значенні й утворюється від слова «волокти», тобто тягнути щось/когось, волочити по землі. Натомість у звичному значенні цього слова слід вживати «відвертати увагу», «відвертати(ся)», «відривати(ся)», «відхиляти(ся)».

Миючий чи мийний засіб?

Слово «миючий» з’явилося в українській мові внаслідок калькування російського «моющий». В академічних перекладних словниках вказано правильний український відповідник – «мийний».

Це лише одна з низки подібних кальок. Слід мати на увазі, що активні дієприкметники на -уч(ий), -юч(ий) (для прикладу, керуючий, мотивуючий, омолоджуючий) не властиві сучасній літературній мові, і від них варто триматися осторонь. Натомість правильно вживати українські відповідники: керівний, мотивувальний, омолоджувальний.

Тушонка чи тушкованка?

У російській мові «тушёнка» хоч і дуже поширене, проте все ж розмовне слово, яке не може слугувати взірцем літературної мови. Відповідно, його міграція в українську двічі недоцільна, але якщо комусь так хочеться власне розмовного слова, то українською це «тушкованка».

Бувший у використанні (б/в) – уживаний/вживаний

Ще один приклад калькування з російської мови, про що згадують у багатьох словниках. Абревіатура «б/в», яку часто можна побачити в оголошеннях, відповідає словосполученню «бувший у використанні». Але це не має нічого спільного з літературною нормою! Прикметнику «бывший» у нашій мові відповідає «колишній», аналогічному дієприкметнику – сполука «той, що був». А конструкція «бывший в использовании» має в українській більш лаконічний еквівалент – слово «вживаний».

щщщ

Чи ви знаєте, що…Операційна система Windows має вбудовану підтримку в українській розкладці – правий Alt + «г».

ВІТАЄМО

Волошину Єву (11),

переможницю ІІ (обласного) етапу

Конкурсу-захисту

науково-дослідницьких робіт 

МАН (І місце)

Успіху  й перемоги

на ІІІ (державному) етапі 

ВІТАЄМО

переможниць

ІІІ (обласного) етапу

Всеукраїнської олімпіади

з української мови й літератури

ІІ місце

Денисенко Валерія (10)

Чабан Софія (8-Б)

Перемоги обом зірочкам на державному етапі!