6 січня - день народження Василя Стуса
НеприСТУСований... Сьогодні День народження Василя Стуса - поета, який мав шанс отримати Нобелівську премію, якби не був знищений совіцькою системою. Книга ЗНАЙ НАШИХ б'є на сполох, намагаючись привернути увагу до НАШИХ геніїв і героїв вже сьогодні, бо завтра буде пізно. Сподіваємось, ці коротенькі ілюстровані оповідання спонукатимуть українців дізнатися більше про НАШУ правдиву історію. Ось одна з них. На прикінці 1962 року молоді педагоги-романтики приїхали на Донбас розвивати українську культуру. Одного разу, відбувши уроки, вчителі Стус та Шиманський пішли до місцевої робітничої їдальні. Черга з шахтарів, які сьогодні отримали «получку» – закономірну причину добрячої пиятики, просувалась швидко. Коли хлопці підійшли до маленького віконечка роздаточної, Василь Шиманський попросив:– Дайте мені, будь ласка, на перше – борщ, на друге – шніцель з картопляним пюре та компот.– Ти шо, падла, по-нашему гаваріть нє умєєш? Шо ти лєпіш: «дайте на пєрше», «дайтє на другє»... Ти шо, сука, по-чєловєчєскі не можеш? – заверещав, підігрітий спиртним шахтар. Буфетниця спробувала заспокоїти:– Как вам нє встидно. Ето же учітеля нашей школи!– А мне плевать, шо ані учітєля. Нє убілі етіх бандєровцев в сорок пятом, так сейчас добйом. Василь Стус не стримався, розвернувся, вхопив плюгавця за барки, підняв і гнівно промовив:– Замовчи негіднику, бо вишвирну геть! Налякані шахтарі підбігли і швидко забрали свого забіяку. Цей випадок не був винятком. Україномовним Донецька, Харкова, Луганська, Горлівки й інших міст Східної України постійно доводилось зіштовхуватись з агресією, коли вони не переходили на російську мову... Це лише частинка оповідання. Більше у книзі ЗНАЙ НАШИХ.
Немає коментарів:
Дописати коментар